!

Давай?

Давай, просто, пройдемо разом
Через сотні й тисячу різних доріг.
Давай, сидіти довго під під'їздом,
А в старості згадувати і їсти пиріг.

Давай, не забувати смак губ,
Не відпускати руки, якщо вони навіть надоїли.
Давай, іншим говорити, що ти однолюб,
А я говоритиму, що знайшла того, кого хотіла.

Давай надовго, навічно й на заздрість всім
Пройдемо через сотні й тисячу різних доріг,
Щоб потім з онуками разом сидіти,
Згадувати і їсти той самий пиріг...
©

Вміння пробачати - вміння бути сильними!

Адже правда, що всі ми частіше запам'ятовуємо все погане, що нам зробили, ніж хороше. Навіть пробачивши людину, осад від образи, яка була колись, все одно залишається. Бувають такі ситуації, коли ми хочемо відпустити чи забути людину, але самі цього не розуміючи тримаємо біль та спогади  про неї. А бувають й такі ситуації, коли ми просто не можемо забути образу і пробачити людину. Ми починаємо згадувати все погане і зациклюємось над ним, і стаємо злопам'ятними. Тримаючи в собі всю злобу та образу, ми поступово виснажуємо себе думками і починаємо ненавидіти не тільки ту особу, яка зробила нам боляче, а й всіх інших, думаючи, що і вони на це здатні. Вміння пробачати, на мою думку, найкраще та найцінніше, що може бути в людині. Адже коли пробачаємо ми, пробачають і нас. Життя і так коротке, а ми витрачаємо його на образи та ненависть. Навчіться не тільки відпускати людину, а й пробачати їй все погане, що вона зробила. Пам'ятайте тільки хороше, щоб наповнити своє життя позитивними спогадами та емоціями. Вміння пробачати - вміння бути сильними!

Принципи буденності

Адже ніколи не знаєш, коли ти бачиш людину в останній раз?! Коли ти тримаєш її руку в останнє? Коли в останнє бачиш її посмішку, розмовляєш з нею, смієшся чи розповідаєш про труднощі життя?! Варто цінувати людей, які залишились з вами навіть тоді, коли дізнались які ви насправді. Живучи буденним життям та роботою, ми часто забуваємо говорити рідним людям про те, як ми їх любимо. Ми робимо сюрпризи та подарунки виключно на червоні дні в календарі і майже ніколи просто так. Да і ті, які отримують подарунки, часто шукають в цьому якийсь підтекст.
 Життя і так складне, а ми ще більше все ускладнюємо. Боїмося сказати людині про свої почуття, хоча, ні, ми боїмося їх не взаємності, боїмося, що нам зроблять боляче. Ми не пишемо перші, не дзвонимо, не просимо пробачення, ми живемо принципами.
Не ускладнюйте те, що і так складне. Робіть буденність святом і насичуйте кожен день приємними та щасливими моментами. Руйнуйте рамки та правила. Якщо любите когось- кажіть це, хочете написати- пишіть! Не думайте про те, що подумають про вас інші. Це ваше життя і тільки вам вирішувати яке воно буде і з ким.

Ми

Ми подорослішали. Ми вже не ті, що були рік назад чи навіть місяць. У нас змінились цінності, прагнення і ставлення. Для нас не важливо, що відчуває людина, для нас важливо, шо відчуваємо ми. Ми не кидаємось на душу і на внутрішній світ, ми кидаємось на зовнішність і на внутрішність кишені. Ми довіряємо тим, хто при найкращій можливості зрадить нас, а тих, хто нас любить, ми відштовхуємо. Ми не вміємо спілкуватись в житті, зате ми душа компанії в інтернеті. Ми не вміємо радіти перемогам інших, ми вміємо заздрити. Ми розучились говорити правду, ми не вміємо її говорити. Ми забули цінувати своїх рідних, ми цінуємо клуби, алкоголь і гроші. Ми не здатні допомагати і підтримувати своїх друзів, ми використовуємо їх. Ми не любимо, ми зраджуємо. Ми хочемо змін, але нічого для цього не робимо. Ми зробимо боляче кожному, тільки щоб бути в авторитеті. Ми відчули на всі 100 жорстокість цього світу.
Ми вже не діти.

Посміхайтесь

Посміхайтесь. Зробіть цей світ хоч трішки добрішим та кращим. Посміхайтесь завжди, просто так і всім. Коли боляче - посміхайтесь, коли відпускаєте когось- посміхайтесь, коли кажете, що любите - посміхайтесь. Сприймайте проблеми з посмішкою і самі проблеми стануть дрібницею. У цій буденності та сірості так не вистачає чогось яскравого та приємного. Будьте щирими і даруйте тепло оточуючим.
Ваша посмішка змінює світ, змінює людей, яким ви її даруєте і змінює вас. Заповнюйте своє життя ніжними та яскравими барвами.

Страшнее нету одиночества,
Чем одиночество в толпе,
Когда безумно всем хохочется,
А плакать хочется тебе.
Михаил Лермонтов








Самотність. Напевно, хоча б колись, кожен відчував це відчуття. І хоч тебе оточує любляча сім'я, вірні друзі, знайомі, колеги і скрізь кипить життя, а ти один. Дивно, правда? Хоча у цієї дивності є чітке пояснення. Ми самотні через когось. Адже кожен, хоча б колись, втрачав людей. Людей, які обіцяли бути поруч завжди і які були частиною нашого життя.
 Дехто каже, що самотність це хвороба, яка потребує лікування. Ще дехто вважає самотність депресією і періодом, який потрібно пережити і пройти.
Та не варто перетворювати самотність у свій спосіб життя. Все, що не робиться, все на краще! Якщо не ми почнем змінюватись і змінювати своє життя, то хто?  Кожна людина в нашому житті- це окремий досвід. Бережіть тих, хто залишається поруч з вами не зважаючи ні на що!
І будьте розумно самотніми.